неофіт

НЕОФІ́Т, а, ч.

1. церк. Новий прихильник якоїсь релігії.

На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Т. Шевченко);

[Прісцілла:] Сього не вільно знати й неофітам, поки вони не введені у хрест (Леся Українка).

2. перен. Новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь.

Вона справжній неофіт в національному питанні (Я. Качура);

У виноградарськім радгоспі бригадир Зустрів суворо нас: це що такі за люди?.. І лекцію читав [агроном] нам, неофітам трьом, Ледь кокетуючи ученими словами (М. Рильський);

Вони [глядачі] приходили щодня; серед них були завсідники театру й неофіти (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. неофіт — неофі́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. неофіт — Нововірець, як ім. новонавернений, новоохрещений; пор. НОВАК.  Словник синонімів Караванського
3. неофіт — (від грецьк. neophutos — новонавернений) 1) новий послідовник якої-небудь релігії 2) новий прибічник або член якого-небудь вчення, суспільного руху тощо  Словник іншомовних соціокультурних термінів
4. неофіт — Вид, який недавно з'явився в місцевій флорі.  Словник термінів з агрофітоценології
5. неофіт — -а, ч. 1》 церк. Новий прихильник якоїсь релігії. 2》 перен. Новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь. || Новак, що пристав до якогось вчення, руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неофіт — Новак, (вона) новачка, нововірець, (вона) нововірка, див. прозеліт  Словник чужослів Павло Штепа
7. Неофіт — Новопосвячений.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
8. неофіт — неофі́т (від грец. νεόφυτος – новонавернений) 1. Новохрещений, новопосвячений, взагалі – новий прихильник релігії. 2. Переносно – новак, що пристав до якогось учення, релігійного руху тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. неофіт — НЕОФІ́Т (церк. — новий прихильник якоїсь релігії; перен. — новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху тощо), ПРОЗЕЛІ́Т книжн., НОВОНАВЕ́РНЕНИЙ.  Словник синонімів української мови
10. неофіт — Неофі́т, -та; -фі́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. неофіт — НЕОФІ́Т, а, ч. 1. церк. Новий прихильник якоїсь релігії. На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Шевч., II, 1963, 289); [Прісцілла:] Сього не вільно знати й неофітам, поки вони не введені у хрест (Л. Укр., II, 1951, 413). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах