неофіт
НЕОФІ́Т (церк. — новий прихильник якоїсь релігії; перен. — новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху тощо), ПРОЗЕЛІ́Т книжн., НОВОНАВЕ́РНЕНИЙ. (Кай Летіцій:) Друже, ми не знаєм, які та секта наставляла тенета на неофітів (Леся Українка); З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі (М. Коцюбинський); Багаті і благочестиві прозеліти, що помагали убогим ради спасіння душі своєї, казали, правда, що багач.. в царство небесне не ввійде (Леся Українка); Новонавернений вмить відчував себе під міцним захистом державної влади (З. Тулуб).
Словник синонімів української мови