1. Словник синонімів української мови

неофіт

НЕОФІ́Т (церк. — новий прихильник якоїсь релігії; перен. — новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху тощо), ПРОЗЕЛІ́Т книжн., НОВОНАВЕ́РНЕНИЙ. (Кай Летіцій:) Друже, ми не знаєм, які та секта наставляла тенета на неофітів (Леся Українка); З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі (М. Коцюбинський); Багаті і благочестиві прозеліти, що помагали убогим ради спасіння душі своєї, казали, правда, що багач.. в царство небесне не ввійде (Леся Українка); Новонавернений вмить відчував себе під міцним захистом державної влади (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неофіт — неофі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. неофіт — Нововірець, як ім. новонавернений, новоохрещений; пор. НОВАК. Словник синонімів Караванського
  3. неофіт — (від грецьк. neophutos — новонавернений) 1) новий послідовник якої-небудь релігії 2) новий прибічник або член якого-небудь вчення, суспільного руху тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. неофіт — Вид, який недавно з'явився в місцевій флорі. Словник термінів з агрофітоценології
  5. неофіт — -а, ч. 1》 церк. Новий прихильник якоїсь релігії. 2》 перен. Новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь. || Новак, що пристав до якогось вчення, руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. неофіт — Новак, (вона) новачка, нововірець, (вона) нововірка, див. прозеліт Словник чужослів Павло Штепа
  7. Неофіт — Новопосвячений. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. неофіт — НЕОФІ́Т, а, ч. 1. церк. Новий прихильник якоїсь релігії. На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Т. Шевченко); [Прісцілла:] Сього не вільно знати й неофітам, поки вони не введені у хрест (Леся Українка). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  9. неофіт — неофі́т (від грец. νεόφυτος – новонавернений) 1. Новохрещений, новопосвячений, взагалі – новий прихильник релігії. 2. Переносно – новак, що пристав до якогось учення, релігійного руху тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. неофіт — Неофі́т, -та; -фі́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. неофіт — НЕОФІ́Т, а, ч. 1. церк. Новий прихильник якоїсь релігії. На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Шевч., II, 1963, 289); [Прісцілла:] Сього не вільно знати й неофітам, поки вони не введені у хрест (Л. Укр., II, 1951, 413). 2. перен. Словник української мови в 11 томах