непишний
НЕПИ́ШНИЙ, а, е, діал.
1. Скромний.
[Аврелія:] Навіть ту непишну одіж, що я ношу, віддав би [Мартіан] на убогих, якби я вмерла... (Леся Українка).
2. Негордий, простий.
Нігде [ніде] нема таких дівчат красивих, моторних.., непишних, як на Гончарівці (Г. Квітка-Основ'яненко).
3. у сполуч. зі сл. як. Засоромлений, сконфужений.
Вийшов я й відси [від адвоката], як непишний. Але тепер уже підступає мені злість під серце (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)