непогамований
НЕПОГАМО́ВАНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що непогамо́вний.
Я кидаюсь по хаті, як зранений звір, і в непогамованій злобі розпихаю меблі й хочу все знищити (М. Коцюбинський);
З білими плямами на вилицях, рясним потом на лобі, воно [обличчя] видавало непогамоване хвилювання (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)