непоказний
НЕПОКАЗНИ́Й, а́, е́.
1. Який нічим не виділяється серед інших, непримітний.
– А що вона на вид непоказна – на те не дивіться: вам треба робітниці – а вона у нас звикла усе робити (Панас Мирний);
// Який не приваблює своїми зовнішніми рисами; непривабливий.
Будинок на вулиці Куліша був сірий, одноповерховий, зовсім непоказний (Ірина Вільде).
2. перен. Який не заслуговує схвалення, не заслуговує на позитивну оцінку; незавидний.
Життя його – черстве, непоказне, немов якась страшна покута (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)