непосильний

НЕПОСИ́ЛЬНИЙ, а, е.

Який перевищує чиї-небудь сили, можливості; надмірно тяжкий.

Старим людям не спиться.., болять у них старі кості, натруджені замолоду непосильною працею (Панас Мирний);

Клавдія Григорівна зіщулилася, наче на її плечі навалили непосильний тягар (П. Кочура);

// Дуже великий силою, ступенем вияву.

Марія тремтіла не від холоду, хоч і лежала на іржавому залізі. Вона тремтіла від непосильного напруження волі (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. непосильний — непоси́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непосильний — (який не відповідає чиїм-небудь фізичним або духовним можливостям; важкий, недоступний для виконання або розуміння) не під силу кому, чому; не по силі кому, чому; не по зубах кому, чиїх; твердий (міцний) горішок [видався (виявився) і т. ін.  Словник фразеологічних синонімів
3. непосильний — зп., заважкий, непідсильний, с. каторжний, о. понад людські сили.  Словник синонімів Караванського
4. непосильний — див. важкий  Словник синонімів Вусика
5. непосильний — -а, -е. Який перевищує чиї-небудь сили, можливості; надмірно важкий. || Дуже великий силою, ступенем вияву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. непосильний — ляга́ти / лягти́ (важки́м (усі́м, непоси́льним і т. ін.)) тягаре́м на пле́чі чиї, кому. Ставати предметом чиїх-небудь великих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось.  Фразеологічний словник української мови
7. непосильний — ВАЖКИ́Й (який має велику вагу, значний вагою), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ, ВАЖКЕ́НЬКИЙ розм., ВАЖЕ́НЬКИЙ розм., ТЯЖЕ́НЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
8. непосильний — НЕПОСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який перевищує чиї-небудь сили, можливості; надмірно важкий. Старим людям не спиться.., болять у них старі кості, натруджені замолоду непосильною працею (Мирний, II, 1954, 251); Клавдія Григорівна зіщулилася...  Словник української мови в 11 томах