непосильний
НЕПОСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який перевищує чиї-небудь сили, можливості; надмірно важкий.
Старим людям не спиться.., болять у них старі кості, натруджені замолоду непосильною працею (Мирний, II, 1954, 251);
Клавдія Григорівна зіщулилася, наче на її плечі навалили непосильний тягар (Кочура, Родина.., 1962, 114);
// Дуже великий силою, ступенем вияву.
Марія тремтіла не від холоду, хоч і лежала на іржавому залізі. Вона тремтіла від непосильного напруження волі (Ле, Клен. лист, 1960, 38).
Словник української мови (СУМ-11)