непотрібно

НЕПОТРІ́БНО, пред.

Немає потреби, необхідності.

– От завжди так, – не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Леся Українка);

Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Олесь Досвітній);

Розмовляти так було непотрібно й чудно (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. непотрібно — непотрі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. непотрібно — присудк. сл. Немає потреби, необхідності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непотрібно — Непотрі́бно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. непотрібно — НЕПОТРІ́БНО, присудк. сл. Немає потреби, необхідності. — От завжди так, — не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Л. Укр., III, 1952, 635); Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах