непотрібно —
присудк. сл. Немає потреби, необхідності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непотрібно —
НЕПОТРІ́БНО, пред. Немає потреби, необхідності. – От завжди так, – не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Леся Українка); Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Олесь Досвітній); Розмовляти так було непотрібно й чудно (Ю. Яновський).
Словник української мови у 20 томах
непотрібно —
Непотрі́бно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
непотрібно —
НЕПОТРІ́БНО, присудк. сл. Немає потреби, необхідності. — От завжди так, — не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Л. Укр., III, 1952, 635); Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах