непотьмарений
НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е.
Не затемнений, не покритий мороком.
Непотьмарене небо;
// перен. Який не втратив ясності.
Пустили потім ясу, що звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вірив, бо в очах у неї видно було непотьмарений розум (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)