непотьмарений
НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е. Не затемнений, не покритий мороком.
*Образно. Батьківщино радянська прекрасна — Рідні шахти, поля, ручаї, Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої! (Гірник, Друзі.., 1953, 48);
// перен. Який не втратив ясності.
Пустили потім ясу, що звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вірив, бо в очах у неї видно було непотьмарений розум (Гончар, Тронка, 1963, 196).
Словник української мови (СУМ-11)