непочатий
НЕПОЧА́ТИЙ, а, е.
1. До якого не бралися, не доторкувалися, якого не починали.
Осторонь на столі стоїть на декілька персон непочата вечеря (С. Васильченко);
Працю непочату Не можна більш не починать (Я. Шпорта).
2. перен. Морально чистий, незіпсований.
Охолонувши трохи з першого враження, до якого здатні лише такі вразливі, чисті й непочаті натури, якою була Начкова, він придивлявся до неї уважніше (І. Франко).
3. перен. Якого є надміру, у великій кількості.
– Пасіка, вівці і плодовий сад, то, я думаю, ще непочаті наші резерви (В. Кучер);
Ой вставай же, сило рідная, Непоборна, непочатая (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)