непошкоджений
НЕПОШКО́ДЖЕНИЙ, а, е.
Який залишився цілим, справним (про неживу матерію); незруйнований, незламаний.
Небезпека для танків була велика, але ж і виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст (Ю. Яновський);
Оглянув [Денис] німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: – Зривай плиту (О. Гончар);
// Який не зазнав ушкодження, залишився цілим, здоровим (про людину, тварину і т. ін.); неушкоджений.
Щасливий повертається Кость зі стайні. Вітер [кінь] живий! Вітер непошкоджений! (О. Донченко);
Одержавши листа від живого і навіть непошкодженого Олексія, Ольга заридала з радості (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)