непошкоджений
НЕПОШКО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який залишився цілим, справним; неушкоджений, незруйнований.
Небезпека для танків була велика, але ж і виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст (Ю. Янов., II, 1954, 99);
Оглянув [Денис] німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту (Гончар, III, 1959, 261);
// Який не зазнав ушкодження, залишився цілим, здоровим (про людину, тварину і т. ін.).
Щасливий повертається Кость зі стайні. Вітер [кінь] живий! Вітер непошкоджений! (Донч., І, 1956, 100);
Одержавши листа від живого і навіть непошкодженого Олексія, Ольга заридала з радості (Сенч., Опов., 1959, 84).
Словник української мови (СУМ-11)