непоєний
НЕПО́ЄНИЙ, а, е.
Якого не поїли, який не напився води (про тварин).
Натужно ревуть непоєні воли, розморено плентаючись понад залізницею в хвості колони (О. Гончар);
– Правильно крили в районі, Що в мене бувають непоєні коні!.. (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)