непоєний
НЕПО́ЄНИЙ, а, е. Якого не поїли, який не напився води (про тварин).
Натужно ревуть непоєні воли, розморено плентаючись понад залізницею в хвості колони (Гончар, II, 1959, 110);
— Правильно Крили в районі, Що в мене бувають непоєні коні!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 260).
Словник української мови (СУМ-11)