непримітний

НЕПРИМІ́ТНИЙ, а, е.

1. Якого важко або неможливо побачити, помітити; погано видний.

Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (В. Кучер);

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний).

2. перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги; непоказний.

Христя пішла по течії довідатися, куди-то плине ця непримітна річечка (Панас Мирний);

Глиняна, напівзанесена пісками Каховка, нічим непримітне позаштатне містечко (О. Гончар).

3. перен., рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний.

– Згадала своє давне життя, свою дитячу пору, дівування, – все-все, до самого непримітного... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. непримітний — непримі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непримітний — див. скромний  Словник синонімів Вусика
3. непримітний — -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо побачити, примітити. || рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний. 2》 перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непримітний — НЕПОКАЗНИ́Й (який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїм виглядом), НЕПОМІ́ТНИЙ, НЕПРИМІ́ТНИЙ, МАЛОПОМІ́ТНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ підсил., НЕЗАВИ́ДНИЙ розм., НЕВИ́ДНИЙ розм., НЕВИДАТНИ́Й розм.; МИ́РШАВИЙ підсил. зневажл.  Словник синонімів української мови
5. непримітний — НЕПРИМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Якого важко або неможливо побачити, примітити. Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (Кучер, Чорноморці, 1948, 19); // рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний.  Словник української мови в 11 томах