непритомний
НЕПРИТО́МНИЙ, а, е.
1. Який утратив здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлілий.
Її так уразило мордування над Романом Сивашем, що впала непритомна і з місяць була після того хвора (Б. Грінченко);
Приголомшений ударом, якусь хвилину я лежав непритомний (І. Муратов);
// Який відзначається втратою свідомості.
Він верзе в непритомнім стані не одно таке, що й сам потім не тямить (Л. Мартович).
2. Який виражає відсутність свідомості.
Мош-Діма з непритомним усміхом проказував молитву (М. Коцюбинський);
В свічаді відбивалися заплакані очі, розтріпане волосся, лютий, непритомний погляд (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)