непростий

НЕПРО́СТИ́Й, непро́ста́, непро́сте́.

1. Не такий, як інші, який виділяється серед інших.

– Слухай, – каже довгохвоста, – Загадка моя непроста, Розгадай і не хитри (Л. Глібов);

Осторонь ніхто не поміча дивного, непростого, рухливого куща (Н. Забіла).

2. Якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати; складний, нелегкий.

Ставити непросте запитання;

Розв'язувати непросту задачу.

Значення в інших словниках

1. непростий — непро́сти́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непростий — див. складний  Словник синонімів Вусика
3. непростий — [неипростией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і і [неипростий] м. (на) -стому/-роус'т'ім, мн. -роус'т'і  Орфоепічний словник української мови
4. непростий — непроста, непросте. Не такий, як інші, який вирізняється з-поміж інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непростий — СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. непростий — НЕПРО́СТИ́Й, непро́ста́, непро́сте́. Не такий, як інші, який виділяється серед інших. — Слухай, — каже довгохвоста, — Загадка моя непроста, Розгадай і не хитри (Гл., Вибр., 1951, 229); Осторонь ніхто не поміча дивного, непростого, рухливого куща (Забіла, У.. світ, 1960, 69).  Словник української мови в 11 томах