непізнаваність
НЕПІЗНА́ВАНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до непізна́ваний.
На Русі з давнини панувала пріоритетність ідеї про непізнаваність бога й різке розмежування небесного і земного, божественного і мирського (із журн.).
2. рідко. Те саме, що непізна́нність.
Україною, по її так званих глухих “провінціях”, розкидані пам'ятні місця, які тихо продовжують руйнуватись у непролазних чагарникових хащах, густо, до непізнаваності обростаючи диким хмелем і... казками (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)