непізнання

НЕПІЗНА́ННЯ, я, с.

(1) До непізна́ння – так, що не можна пізнати.

Довго вдивлявся [Спориш] в кроваве, до непізнання розтрощене лице Панталахи (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. непізнання — непізна́ння іменник середнього роду вживається переважно у фразеологізмі  Орфографічний словник української мови
2. непізнання — -я, с. Те саме, що невпізнанність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непізнання — НЕПІЗНА́ННЯ, я, с.: До непізна́ння- так, що не можна пізнати. Довго вдивлявся [Спориш] в кроваве, до непізнання розтрощене лице Панталахи (Фр., II, 1950, 264).  Словник української мови в 11 томах