нерозривний

НЕРОЗРИ́ВНИЙ, а, е.

1. Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини.

Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині... (Леся Українка);

Рицар не міг далеко від'їхати, крутився тут же поряд, бо руські йшли нерозривними рядами (А. Хижняк).

2. перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв'язки і т. ін.); міцний, непорушний.

Просторовий географічний образ регіону це провідна ідея, реалізація якої забезпечить нерозривний зв'язок, цілісність, інтеграцію регіональної географії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. нерозривний — нерозри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нерозривний — -а, -е. 1》 Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини. 2》 перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв'язки і т. ін.); міцний, непорушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нерозривний — МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. нерозривний — НЕРОЗРИ́ВНИЙ, а, е. 1. Якого не можна розірвати, роз’єднати на частини. Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині… (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах