нерушимий
НЕРУШИ́МИЙ, а, е.
1. Який не може хто-, що-небудь порушити, перервати; непорушний.
Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди .. давали людям своїм князі Русі (С. Скляренко);
Слово шахтаря нерушиме (з газ.);
// Якого не повинні зачіпати, до якого не повинні доторкатися; недоторканний.
Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме. А що надбав [Підпара], то його праця, і всяким неробам зась (М. Коцюбинський).
2. Те саме, що нерухо́мий 1.
Їх розмову підслухали зелені верби, нерушимі скелі, ясний місяць та соловейки (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)