нескладний
НЕСКЛАДНИ́Й, а́, е́.
1. Який має просту форму, будову і т. ін.
Нескладний різальний інструмент; Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (О. Донченко).
2. Який не потребує великих зусиль для виконання, здійснення.
Працює [Ліна] пікетажисткою – це од слова пікет. Обов'язки нескладні, ходиш, переставляєш геодезичну рейку, а майстер нівелює (О. Гончар);
Під час виконання цих нескладних акробатичних вправ Марко Баніт ретельно стежив за кожним рухом юнака (Д. Ткач).
3. Простий щодо природи, характеру і т. ін.; немудрячий, нехитрий (у 2 знач.).
Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія – то майже і все, над чим працювала фантазія .. українського письменника (М. Коцюбинський);
Повторення .. нескладної церемонії прийняття до Січі перебив прихід Бульби (О. Довженко).
НЕСКЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Який не звучить гармонійно, злагоджено, дружно (про голоси, звуки, музику і т. ін.); несуголосний, негармонійний.
Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (М. Коцюбинський);
Почулись перші постріли. І вже з цього моменту нескладні випали, які перейшли в перестрілку, не стихали (Л. Дмитерко).
2. Позбавлений логічної послідовності; невдалий, недоладний.
Простіть, що ця замітка вийшла така нескладна (М. Коцюбинський);
Кузь обмахнувсь од нескладних думок і поглянув навколо (П. Тичина).
3. Який має непропорційну, недоладну статуру, неструнку фігуру і т. ін.; незграбний (у 1 знач.).
– Обмінилася зовсім Текля – помітив Тихін – нескладна в стану (К. Гордієнко);
Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)