нескладний

НЕСКЛАДНИ́Й, а́, е́.

1. Який має просту форму, будову і т. ін.

Нескладний різальний інструмент; Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (О. Донченко).

2. Який не потребує великих зусиль для виконання, здійснення.

Працює [Ліна] пікетажисткою – це од слова пікет. Обов'язки нескладні, ходиш, переставляєш геодезичну рейку, а майстер нівелює (О. Гончар);

Під час виконання цих нескладних акробатичних вправ Марко Баніт ретельно стежив за кожним рухом юнака (Д. Ткач).

3. Простий щодо природи, характеру і т. ін.; немудрячий, нехитрий (у 2 знач.).

Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія – то майже і все, над чим працювала фантазія .. українського письменника (М. Коцюбинський);

Повторення .. нескладної церемонії прийняття до Січі перебив прихід Бульби (О. Довженко).

НЕСКЛА́ДНИЙ, а, е.

1. Який не звучить гармонійно, злагоджено, дружно (про голоси, звуки, музику і т. ін.); несуголосний, негармонійний.

Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (М. Коцюбинський);

Почулись перші постріли. І вже з цього моменту нескладні випали, які перейшли в перестрілку, не стихали (Л. Дмитерко).

2. Позбавлений логічної послідовності; невдалий, недоладний.

Простіть, що ця замітка вийшла така нескладна (М. Коцюбинський);

Кузь обмахнувсь од нескладних думок і поглянув навколо (П. Тичина).

3. Який має непропорційну, недоладну статуру, неструнку фігуру і т. ін.; незграбний (у 1 знач.).

– Обмінилася зовсім Текля – помітив Тихін – нескладна в стану (К. Гордієнко);

Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (О. Гончар).