нескладний
НЕСКЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Позбавлений злагодженості, гармонійності.
Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (Коцюб., II, 1955, 16);
Почулись перші постріли. І вже з цього моменту нескладні випали, які перейшли в перестрілку, не стихали (Дмит., Наречена, 1959, 46).
2. Позбавлений логічної послідовності; невдалий, безглуздий.
Простіть, що ця замітка вийшла така нескладна (Коцюб., III, 1956, 234);
Кузь обмахнувсь од нескладних думок і поглянув навколо (Тич., І, 1957, 236).
3. Який має непропорційні, погано складені форми (про фігуру людини і т. ін.).
— Обмінилася зовсім Текля — помітив Тихін — нескладна в стану (Горд., Дівчина.., 1954, 208);
Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (Гончар, II, 1959, 70).
НЕСКЛАДНИ́Й, а́, е́.
1. Який має просту форму, будову і т. ін.
Нескладний різальний інструмент; Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (Донч., II, 1956, 70);
// Який не потребує великих зусиль для виконання, здійснення.
Працює [Ліна] пікетажисткою — це од слова пікет. Обов’язки нескладні, ходиш, переставляєш геодезичну рейку, а майстер нівелює (Гончар, Тронка, 1963, 186);
Під час виконання цих нескладних акробатичних вправ Марко Баніт ретельно стежив за кожним рухом юнака (Ткач, Арена, 1960, 141).
2. Простий щодо природи, характеру і т. ін.
Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія — то майже і все, над чим працювала фантазія.. українського письменника (Коцюб., III, 1956, 239);
Повторення.. нескладної церемонії прийняття до Січі перебив прихід Бульби (Довж., І, 1958, 229).
Значення в інших словниках
- нескладний — нескла́дний прикметник недоладний, незграбний нескладни́й прикметник простий, легкий Орфографічний словник української мови
- нескладний — I нескл`адний-а, -е. 1》 Позбавлений злагодженості, гармонійності. 2》 Позбавлений логічної послідовності; невдалий, безглуздий. 3》 Який має непропорційні, погано складені форми (про фігуру людини і т. ін.). II нескладн`ий-а, -е. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нескладний — НЕСКЛАДНИ́Й, а́, е́. 1. Який має просту форму, будову і т. ін. Нескладний різальний інструмент; Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (О. Донченко). 2. Який не потребує великих зусиль для виконання, здійснення. Словник української мови у 20 томах
- нескладний — НЕЗГРА́БНИЙ (про людину або іншу істоту та частини тіла — позбавлений пропорційності, стрункості, легкості будови), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОРДУБА́ТИЙ розм. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Н. Словник синонімів української мови