неславити

НЕСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. влять; недок., ЗНЕСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. влять, кого, що.

1. Неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось; обмовляти.

В сусіда жінка язиката Мене неславить! (І. Франко);

– Ой, що це ви, люди добрі, – забідкалася Уляна. – Хіба так можна нашу хату неславити? (В. Кучер).

2. Негідними вчинками, поведінкою викликати погану думку, моральний осуд, вкривати ганьбою себе, своє ім'я, рід і т. ін.; ганьбити.

– Не знеславлю зброї нашої козацької, не посоромлю роду нашого (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. неславити — несла́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. неславити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
3. неславити — -влю, -виш; мн. неславлять; недок., перех. Поширювати погані думки про кого-, що-небудь; ганьбити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неславити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. неславити — Несла́вити, -влю, -виш, -влять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неславити — НЕСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. несла́влять; недок., перех. Поширювати погані думки про кого-, що-небудь; ганьбити. В сусіда жінка язиката Мене неславить! (Фр., XI, 1952, 97); — Ой, що це ви, люди добрі, — забідкалася Уляна. — Хіба так можна нашу хату неславити? (Кучер, Трудна любов, 1960, 27).  Словник української мови в 11 томах