неслух
НЕ́СЛУХ, а, ч.
Неслухняна людина.
– Ах, який же з тебе неслух, Настусю! – сказав студент (Леся Українка);
– Казала, як повернувся з поля, – поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)