неслух —
див. бешкетник; непокірний
Словник синонімів Вусика
неслух —
-а, ч. і ж. Неслухняна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неслух —
НЕ́СЛУХ, а, ч. Неслухняна людина. – Ах, який же з тебе неслух, Настусю! – сказав студент (Леся Українка); – Казала, як повернувся з поля, – поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (П. Кочура).
Словник української мови у 20 томах
неслух —
НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П.
Словник синонімів української мови
неслух —
НЕ́СЛУХ, а, ч. і ж. Неслухняна людина. — Ах, який же з тебе неслух, Настусю! — сказав студент (Л. Укр., III, 1952, 582); — Казала, як повернувся з поля, — поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (Кочура, Зол. грамота, 1960, 339).
Словник української мови в 11 томах
неслух —
Не́слух, -ха м. Непослушный человѣкъ.
Словник української мови Грінченка