несподіваний

НЕСПОДІ́ВАНИЙ, а, е.

Якого не чекали: якого не можна було передбачити; непередбачений.

Повертаючись з поля додому, гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя (Панас Мирний);

Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу, що знявся десь посеред кущів малини (Леся Українка);

Дома Данила чекав несподіваний гість (О. Копиленко);

Несподіваний дужий стук у двері примусив його здригнутись (О. Довженко);

// у знач. ім. несподі́ване, ного, с. Те, чого не чекали, не передбачали.

І отут враз зчинилось несподіване. – Засідка! – догадавсь Артем і в першу мить навіть розгубився (А. Головко);

// Який швидко, раптово з'явився, настав і т. ін.

Онися сама до себе зареготалась од своєї несподіваної думки (І. Нечуй-Левицький);

Начальник районного відділу зв'язку Волинчук здивувався з моєї несподіваної появи (С. Журахович);

Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. несподіваний — (який відбувається несподівано) раптовий, (більшою мірою) наглий, нагальний; нежданий, негаданий, непередбачуваний.  Словник синонімів Полюги
2. несподіваний — несподі́ваний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. несподіваний — Непередбачений, нежданий, негаданий, неочікуваний, д. несподіяний; (- смерть) раптовий, наглий; (- зустріч) випадковий.  Словник синонімів Караванського
4. несподіваний — -а, -е. Якого не чекали; якого не можна було передбачити; непередбачений. || у знач. ім. несподіване, -ного, с. Те, чого не чекали, не передбачали. || Який швидко, раптово з'явився, настав і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. несподіваний — ВИПАДКО́ВИЙ (який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин), НЕСПОДІ́ВАНИЙ, НЕЖДА́НИЙ, НЕГА́ДАНИЙ, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНИЙ, НЕНАВМИ́СНИЙ, НЕВМИ́СНИЙ (НЕУМИ́СНИЙ), ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм., ПРИПАДКО́ВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. несподіваний — Несподі́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. несподіваний — НЕСПОДІ́ВАНИЙ, а, е. Якого не чекали: якого не можна було передбачити; непередбачений. Повертаючись з поля додому, гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя (Мирний, IV, 1955, 229); Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу...  Словник української мови в 11 томах
8. несподіваний — Несподіваний, -а, -е Неожиданный; нечаянный. Несподіване лихо. Ном. № 2059.  Словник української мови Грінченка