несуперечливість

НЕСУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж., наук.

Логічний критерій коректності (правильності) певного твердження, міркування або їх сукупності (теорії); сумісність, відсутність суперечності.

Визначеність, несуперечливість, послідовність і обґрунтованість є обов'язковими якостями правильного мислення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. несуперечливість — несупере́чливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. несуперечливість — -вості, ж. 1》 Якість логічного мислення, згідно з якою в даному міркуванні, доведенні, теорії не можна одночасно вивести судження (чи висловлювання) і його заперечення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. несуперечливість — ЛОГІ́ЧНІСТЬ (відповідність законам логіки), ПОСЛІДО́ВНІСТЬ, ЗВ'Я́ЗНІСТЬ, СТРУ́НКІСТЬ, НЕСУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ. Дбаючи про точність, логічність кожного свого руху, диригент старається бути якнайбільш ощадливим щодо величини чи обсягу жестів (Ф.  Словник синонімів української мови