неталан
НЕТАЛА́Н, у́, ч.
Відсутність щастя, удачі, талану.
Одружився [козак] собі так: Узяв хорошу та убогу, – Звичайне, наймичку. А пан!.. (І неталан наш і талан, Як кажуть люде, все од Бога) Наглядів, клятий! панські очі! (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)