нетвердий
НЕТВЕРДИ́Й, а́, е́.
1. Який угинається, подається при дотику, натискуванні і т. ін.; м'який.
Нетверде крісло.
2. Досить нестійкий (про ходу, рухи і т. ін.); невпевнений.
Нетвердою ходою підходив Яків до дому свого начальника (І. Нечуй-Левицький);
Інна пройшла по кімнаті нетвердими кроками, наче ноги в неї були затерплі (О. Гуреїв);
// Який не має міцної опори; хисткий.
Довга фігура [Семена] розігнулась поволі та захиталась на нетвердих ногах, як привид (М. Коцюбинський);
Тіло злегка погойдувалось на нетвердих ногах (А. Шиян).
3. перен. Нестійкий у своїх переконаннях, намірах і т. ін.; який легко підпадає під чий-небудь вплив.
Брати його, ученики, Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались, Сховались (Т. Шевченко);
Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих, хто в любові своїй до України нетвердий і легковажний (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)