нетяга
НЕТЯ́ГА, и, ч., розм.
Бідна, нестатковита людина.
Воно [багатство] зробило одних неробами, інших – вічними нетягами (П. Колесник);
– Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)