нетяга
НЕТЯ́ГА, и, ч., розм. Бідна, неімуща людина.
Воно [багатство] зробило одних неробами, інших — вічними нетягами (Кол., Терен.., 1959, 227);
— Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (Добр., Очак. розмир, 1965, 217).
Словник української мови (СУМ-11)