неув'ядний

НЕУВ'Я́ДНИЙ, а, е, поет., перев. зі сл. краса, врода і т. ін.

Яскравість якого, сила враження від якого з плином часу не слабшає, не меншає; нев'янущий.

Ввійшло “Слово о полку Ігоревім” в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної краси поетичні образи (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. неув'ядний — неув'я́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неув'ядний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. неув'ядний — -а, -е, поет. Який існує вічно, ніколи не зникає, не втрачає свого значення.  Великий тлумачний словник сучасної мови