неув'ядний
НЕУВ'Я́ДНИЙ, а, е, поет., перев. зі сл. краса, врода і т. ін.
Яскравість якого, сила враження від якого з плином часу не слабшає, не меншає; нев'янущий.
Ввійшло “Слово о полку Ігоревім” в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної краси поетичні образи (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неув'ядний — неув'я́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- неув'ядний — див. вічний Словник синонімів Вусика
- неув'ядний — -а, -е, поет. Який існує вічно, ніколи не зникає, не втрачає свого значення. Великий тлумачний словник сучасної мови