неустойка
НЕУСТО́ЙКА, и, ж.
1. Установлене договором стягнення (штраф) за невиконання однією стороною зобов'язання.
В договорі передбачено, що господарство, яке не поставляє в строк худоби на відгодівлю, платить неустойку в розмірі 5 копійок за голову за кожний прострочений день (з наук. літ.).
2. розм. Невдача, неполадки в якій-небудь справі.
– Куди ти поспішаєшся? – кинув він, посмутнівши. – А ти хіба не знаєш? Там же неустойка десь у прогоні. Треба лад навести (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)