неустойка
НЕУСТО́ЙКА, и, ж.
1. Установлене договором стягнення (штраф) за невиконання однією стороною зобов’язання.
В договорі передбачено, що колгосп, який не поставляє в строк худоби на відгодівлю, платить неустойку в розмірі 5 копійок за голову за кожний прострочений день (Колг. Укр., 11, 1961, 13).
2. розм. Невдача, неполадки в якій-небудь справі.
— Куди ти поспішаєшся? — кинув він, посмутнівши. — А ти хіба не знаєш? Там же неустойка десь у прогоні. Треба лад навести (Коцюба, Нові береги, 1959, 454).
Словник української мови (СУМ-11)