неф
НЕФ, а, ч., архт.
Витягнуте вдовж приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.
Храм був, видимо, п'ятинефною спорудою, крайні нефи якої з східного боку закінчувалися не апсидами, а прямими стінками (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)