неф

(франц. nef)

витягнуте у довжину культове приміщення (або частіша його), відокремлене рядом колон чи стовпів; розрізняють середній, бічний та поперечний нефи.

Значення в інших словниках

1. неф — неф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. неф — -а, ч., архіт. Витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неф — НЕФ, а, ч., архт. Витягнуте вдовж приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів. Храм був, видимо, п'ятинефною спорудою, крайні нефи якої з східного боку закінчувалися не апсидами, а прямими стінками (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. неф — НЕФ, а, ч., архт. Витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів. Храм був, видимо, п’ятинефною спорудою, крайні нефи якої з східного боку закінчувалися не апсидами, а прямими стінками (Археол., IX, 1954, 9).  Словник української мови в 11 томах
5. неф — (лат. — корабель) Те саме, що і нава.  Архітектура і монументальне мистецтво