нехитрий
НЕХИ́ТРИЙ, а, е.
1. Який не вдається до хитрощів, не здатний хитрувати; простодушний, нелукавий.
[Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? Він такий нехитрий!.. (М. Кропивницький).
2. розм. Простий щодо задуму, складу, будови, мелодії і т. ін.; немудрящий, немудрий (у 2 знач.).
Вона помітила нехитрий маневр з папірцем (А. Головко);
Він розумів, що одному старому буде жити важко, що треба ж комусь .. вести нехитре домашнє господарство (Григорій Тютюнник);
Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором, ім'я которому – нарід [народ] (Г. Хоткевич).
3. Звичайний, не особливий, нічим не примітний; такий собі, сякий-такий, невигадливий.
Тиха така вона, нехитра ся мелодія (Г. Хоткевич).
4. Перев. про твори мистецтва і літератури – який не відзначається глибиною змісту, недосконалий за формою; розрахований на невибагливі смаки; примітивний.
Книжковий ринок завалений нехитрими оповіданнячками, а серйозна література дожидається кращих часів (з газ.).
5. Який не торкається суті справи, надто загальний; поверховий.
Суспільну цілеспрямованість .. мистецтва поет часом сплутує з нехитрою утилітарністю (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)