нечуваний

НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е.

Про якого досі ніхто не чув; небувалий, незнаний.

Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (І. Франко);

З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (І. Нечуй-Левицький);

// Надзвичайно великий.

Серед запоріжців були люди велетенського зросту, нечуваної фізичної сили (з наук.-попул. літ.);

Придушення революції 1848 –49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. нечуваний — нечу́ваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нечуваний — НЕБУВАЛИЙ, НЕЙМОВІРНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нечуваний — див. небувалий  Словник синонімів Вусика
4. нечуваний — [неичуванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. нечуваний — -а, -е. Про якого ніхто не чув; невідомий. || Надзвичайно великий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нечуваний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив.  Словник синонімів української мови
7. нечуваний — Нечу́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нечуваний — НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого ніхто не чув; невідомий. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (Фр., IV, 1950, 94); З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30); // Надзвичайно великий.  Словник української мови в 11 томах