нечуваний
НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого ніхто не чув; невідомий.
Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (Фр., IV, 1950, 94);
З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30);
// Надзвичайно великий.
Серед запоріжців були люди велетенського зросту, нечуваної фізичної сили (Наука.., 12, 1965, 28);
Нова війна, яку замишляють імперіалісти, загрожує людству нечуваними жертвами і руйнуваннями (Програма КПРС, 1961, 25);
Придушення революції 1848— 49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (Тич., III, 1957, 154).
Словник української мови (СУМ-11)