1. Словник української мови в 11 томах

нечуваний

НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого ніхто не чув; невідомий.

Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (Фр., IV, 1950, 94);

З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30);

// Надзвичайно великий.

Серед запоріжців були люди велетенського зросту, нечуваної фізичної сили (Наука.., 12, 1965, 28);

Нова війна, яку замишляють імперіалісти, загрожує людству нечуваними жертвами і руйнуваннями (Програма КПРС, 1961, 25);

Придушення революції 1848— 49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (Тич., III, 1957, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечуваний — нечу́ваний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нечуваний — НЕБУВАЛИЙ, НЕЙМОВІРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. нечуваний — див. небувалий Словник синонімів Вусика
  4. нечуваний — [неичуванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. нечуваний — -а, -е. Про якого ніхто не чув; невідомий. || Надзвичайно великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нечуваний — НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого досі ніхто не чув; небувалий, незнаний. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (І. Франко); З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (І. Нечуй-Левицький); // Надзвичайно великий. Словник української мови у 20 томах
  7. нечуваний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. Словник синонімів української мови
  8. нечуваний — Нечу́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)