нечуваний
НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття — зором або слухом — і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город (місто) незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). — Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.
Значення в інших словниках
- нечуваний — нечу́ваний прикметник Орфографічний словник української мови
- нечуваний — НЕБУВАЛИЙ, НЕЙМОВІРНИЙ. Словник синонімів Караванського
- нечуваний — див. небувалий Словник синонімів Вусика
- нечуваний — [неичуванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- нечуваний — -а, -е. Про якого ніхто не чув; невідомий. || Надзвичайно великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нечуваний — НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого досі ніхто не чув; небувалий, незнаний. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (І. Франко); З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (І. Нечуй-Левицький); // Надзвичайно великий. Словник української мови у 20 томах
- нечуваний — Нечу́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нечуваний — НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого ніхто не чув; невідомий. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (Фр., IV, 1950, 94); З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30); // Надзвичайно великий. Словник української мови в 11 томах