неїжджений
НЕЇ́ЖДЖЕНИЙ, а, е.
1. Якого не привчили до їзди, на якому ще не їздили (про коня).
На конях цілий день ганяє [Василь]. Вивчився так на їх [них] їздити, що на неїждженому поїде (Панас Мирний).
2. По якому ще не їздили або мало їздили (про дорогу, шлях і т. ін.); ненаїжджений, невторований.
Темними ночами, неїждженими дорогами просувались грізні народні месники... (М. Шеремет);
Лежать по всьому світі вздовж і вшир дороги биті і неїжджені шляхи (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)