неїжджений
НЕЇ́ЖДЖЕНИЙ, а, е.
1. Якого не привчили до їзди, на якому ще не їздили (про коня).
На конях цілий день ганяє [Василь]. Вивчився так на їх їздити, що на неїждженому поїде (Мирний, IV, 1955, 169).
2. По якому ще не їздили або мало їздили (про дорогу, шлях і т. ін.); ненаїжджений, невторований.
Темними ночами, неїждженими дорогами просувались грізні народні месники … (Шер., В партиз. загонах, 1947, 114);
Лежать по всьому світі вздовж і вшир дороги биті і неїжджені шляхи (Забіла, У.. світ, 1960, 133).
Словник української мови (СУМ-11)