нижчий
НИ́ЖЧИЙ, а, е.
1. Вищ. ст. до низьки́й 1, 2, 5, 7.
А хата стала ще нижча (І. Нечуй-Левицький);
Він був наполовину нижчий від Дениса, сухорлявий, вузькоплечий, але незвичайно жилавий і витривалий (Григорій Тютюнник);
Вечоріло вже, ще нижчим стало осіннє небо над Перекопом, коли парламентери під звуки сурм рушили кожен до своїх військ (О. Гончар);
– Голубе, – вже густішим басом протяг артист, – ого, нівроку, у вас, здається, октава! – Октава, – одповів я йому ще нижчим голосом (Ю. Яновський).
2. Про школу, освіту і т. ін. – який стосується тільки основ чогось, поданий або здобутий, пройдений не в повному обсязі; початковий, елементарний.
Почав я писати – віршем і прозою – дуже вчасно, ще в нижчій гімназії (І. Франко);
Латинський шрифт тепер уже вільно читали навіть бійці з нижчою освітою (О. Гончар).
3. Найпростіший щодо ступеня розвитку, будови тіла.
Водорості належать до групи нижчих рослин (з наук.-попул. літ.).
4. Який залежить від кого-небудь, підпорядковується комусь.
Безумовна обов'язковість рішень вищих органів для нижчих;
// Молодший званням, посадою; підлеглий.
Федот сердито кинув косу, напустив на себе ту командирську суворість, яка була властива йому на службі, коли він звертався до нижчих чинів (Григорій Тютюнник).
5. Який не належить до панівних, привілейованих верств суспільства.
Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства .. – з нижчим, біднішим класом народу, який обстоює і боронить громадські інтереси (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)